13:31

9 листопада - День української писемності та мови


    Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поетичністю. Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повноводність без глибини, душа без дихання. Учні нашої школи № 147 розуміють, що той, хто не знає рідної материнської мови, або цурається її, народної пісні і казки, той прирікає себе на душевну злиденність,  на бездуховність.

     Уміло підійшовши до підбору матеріалу, вчитель української мови та літератури Бісик С.Л. та школярі провели глибоке по змісту, цікаве, захоплююче свято мови, провели, як годиться, з душею та від щирого серця. А по-іншому,певне,неможливо.

     Ще зранку діти вітали вчителів та учнів зі святом та дарували тематичні значки, виготовлені своїми руками.

     Школа майоріла міні-листівками з крилатими висловами про мову. Кожний бажаючий мав змогу залишити собі на пам'ять той афоризм, який йому найбільше сподобався. Навіть двері класів прикрашені символами значимості мови у житті людей. 

      І ось у святково прибраному залі під урочисту музику зачитується указ про величність мови та мету сьогоднішньої зустрічі, так розпочинається свято. Демонструючи високу артистичність, дівчина-Мова ( учениця 10-А класу Дрига Вікторія )  «повела» гостей у життєпис мови, у те далеке минуле, коли слово було змочене удовиними сльозами, повите дівочою тугою на невольничих торгах, коли вмирало з голоду і бідувало, плакало за синами- патріотами, але відроджувалось; і доти у народу залишається мова - його серце знову оживає і «сміється знову». 

     А чого варте лишень декламування своїх власних віршів учнем 8-А класу Захаровим Антоном. У них юний автор відтворив мелодійність і неповторність мови. Слухаючи ці вірші, кожний учасник свята ще раз переконувався, що мова увібрала в себе гомін полів і лісів, переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом.

     Наймолодші учасники свята, учні 6-А та 6-Б класів сценічною майстерністю переконали всіх, що кожна частина мови важлива у Пані Морфології. Тому, щоб бути інтелектуалами, маємо досконало їх вивчити. 

     Те, що мова наша – це золотий запас голосу душі народної, з якого виростаємо, яким живемо, продемонстрували учні 6-А та 7-А класів (Барабаш Софія, Мерзлякова Вероніка, Гаркава Софія та Буряк Валерія), виконуючи пісні «Рідна мова», «Мова у серці народу».

      Закінчується свято появою на сцені Української Мови, яка талановито довела, що нашій мові потрібен вогонь любові, духовна міць, любов до знань, інтелігентності, справедливості. 

    Задоволені, урочисто піднесені залишали діти школу, несучи в душі зернину гордості: адже вони – українці, і мова їхня – українська! 


avatar